Туш для вій пройшла довгий історичний шлях. Жінки Стародавнього Риму підфарбовували вії сумішшю з води і товченого свинцю. А єгиптянки і гречанки палили на глиняних тарілочках спеціальні палички і посипали вії цим вугіллям. На Сході використовували сурму.

У 1917 році американська фірма Maybelline випустила туш «Тістечко Мейбеллін» (англ. Maybelline Cake Mascara), яке складалося з чорного вугілля й вазеліну, — і новинка відразу ж заволоділа серцями жінок. Опісля компанія Max Factor випустила суху туш, яка виглядала як компактна коробочка зі щіточкою. До її складу входили рицинова олія, віск, парафін, вода і барвники. Перед нанесенням туш потрібно було розмякшити, додавши крапельку води.

У кінці 30-х років зявилась водостійка туш, а в 50-ті роки була розроблена рідка туш у сучасному її вигляді. У неї ввели різні «доглядаючі» добавки — зміцнюючі та живильні. Зараз туш не спричиняє проблем: не осипається, не тече, не осідає в куточках очей. На сьогоднішній день серед її рїзноманіття можна вибрати засіб будь-якого кольору і з бажаними властивостями.